Розрахунок зарплати, звітність, перевірки
Директор підприємства з Маріуполя звернувся до Держпраці за консультацією. Після авіаударів повністю зруйновані ангари, обладнання, інструмент й інші виробничі потужності підприємства.
До війни у трудових відносинах з підприємством перебували 39 осіб, зараз — лише вісім. Роботою їх забезпечити неможливо.
Директор вирішив звільнити працівників за пунктом 6 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (КЗпП), яка діє з 19.07.2022. Ця норма передбачає, що роботодавець може розірвати трудовий договір з власної ініціативи роботодавця, якщо не може забезпечити працівника роботою у зв’язку зі знищенням/відсутністю виробничих, організаційних і технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця (далі — майно та засоби виробництва) внаслідок бойових дій.
При цьому роботодавець має обов’язково обґрунтувати, що неможливість забезпечувати працівника роботою безпосередньо пов’язана з повним знищенням/відсутністю майна та засобів виробництва роботодавця внаслідок бойових дій.
Верховний суд (ВС) зазначив, що право власності на майно припиняється в разі його знищення (ст. 349 Цивільного кодексу України (ЦК)). У разі знищення майна, права на яке підлягають держреєстрації, право власності на це майно припиняють з моменту, коли за заявою власника внесли зміни до держреєстру.
ВС дійшов висновку, що права власності на знищене нерухоме майно припиняють за статтею 349 ЦК, якщо:
- встановили факт знищення майна;
- власник майна подав відповідну заяву про внесення змін до держреєстру.
Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути:
- матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна;
- довідки органів внутрішніх справ України;
- акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.
Розірвання трудового договору за пунктом 6 частини 1 статті 41 КЗпП не вимагає дотримання положень частини 3 статті 40 КЗпП. Але трудовий договір розривають, лише якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Щоб мінімізувати у майбутньому трудові спори, Держпраці радить перед прийняттям рішення про застосування норми пункту 6 частини 1 статті 41 КЗпП забезпечити проведення консультацій з представниками працівників.
За інформацією Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці
